Роздум. О, люди...

О, люди, чом не помічаєте,
Як ви ідете – позіхаєте,
І чухаєтесь між краси?
Чи ви ждете, хто подаси
На таці славний вам товар?
Онуки, діти яничар!
Вже спродали – що спродалося,
Вже пропили – що пропилося,
Упали і повзете, п’яні,
Завзяті, щирі, полум’яні…
М’яке шукаєте, нове?
Чи час, коли вас знов пан пхне
Під спину, й далі працювати
Потягне вас у свою хату?
А ви зрадієте! Бо знаєм,
Що ми раби – роботу маєм…
 
І що я думаю вночі
Під ясним полум’ям свічі?..
Ганна Тополя

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Авторизація

Для того, щоб отримати можливість публікувати на сайті свої твори Вам необхідно увійти.